» Богословська війна

Богословська війна

«Богословська війна» як спосіб «канонічного стримання»

Формат новоствореної комісії – яскравий приклад політизації богословських проблем. Питання канонічних прав Константинопольського патріарха має розглядатися у суто богословський площині. Тут необхідний об’єктивний науковий аналіз канонічного передання та історії Церкви. Однак підхід Московського Патріархату сьогодні дещо інший, про що свідчить форма проведення засідання Богословської комісії та особа голови робочої групи – єпископа Марка. Як повідомляє агентство «Інтерфакс», засідання Богословської комісії відбулося у Відділі зовнішніх церковних зв’язків. З надр цього церковного відомства обрано й голову робочої групи – єпископа Єгоровського Марка. Останній відомий як церковний дипломат, заступник Голови ВЗЦЗ митрополита Кирила. І це свідчить про те, що Москва розглядає питання про першість у суто дипломатичній (або політичній) площині.
Як можна зпрогнозувати, з точки зору митрополита Кирила, ця комісія та її наукові висновки – це лише спосіб послаблення Константинополя. 9 жовтня в Равенні розпочнеться засідання Змішаної православно-католицької комісії, де розглядатиметься питання примату у Вселенській Церкві. На цьому засідання Москва збирається оголосити Константинополю «богословську війну». Її позиція буде жорсткою та політизованою. «Константинопольський патріарх користується лише одним канонічним привілеєм – вважатися першим серед рівних». Для чого це потрібно? По-перше, Москва хоче щоб Ватикан перестав вважати Константинополь головним партнером у католицько-православному діалозі. По друге, Московський Патріархат демонструє Константинополю, що має можливості для дипломатичного тиску.
Хоча про це ніхто й не говорить уголос, головним питанням у протистоянні Москви та Константинополю є питання українське. Москва зацікавлена у збереженні свого адміністративно-церковного контролю над Українською Православною Церквою. Константинопольський Патріарх Варфоломій I неодноразово заявляв, що в сучасній ситуації найкращим варіантом для Українського Православ’я було б проголошення канонічної автокефалії.

Коментарі
02.11.2007 16:05 паломник – о.Володимиру
Прочитавши звернення Митр. Володимира можу тільки заохотити Вас, взяти з нього приклад. Десь на іншому місці на цьому сайті Ви це радили о. Петру Зуєві. Але в нього і Ви могли б взяти приклад.
01.11.2007 23:36 паломник – о. Володимиру
Важко дискутувати, якщо Ви перекручуєте зміст моїх висловлювань. За Ісусом слід нам простити кривди, а не забувати або удавати, що їх не було. Адже як простити щось, що не було. Все таки Ви ще дуже селективні у виборі того, що слід не забувати. Поведінка Митрополита Максима, що зрадив Київську паству – це для Вас “пройдений етап”. Однак, де Вам потрібен образ ворога, Ви ревно плекаєте пам”ять історчних кривд (уніатів, КП тощо) і це вже не пройдений етап.
Ви змальовуєте образ якогось православ”я, що просто “вбиває” своєю нестримної святістю і невблаганною непорочністю. Це більш схоже на холодну бездушну ідеологію, ніж на світлу життєдайну віру. Смутно.
01.11.2007 18:15 о.Володимир-паломнику
Кривди якщо і були,то зі сторони державних интитуцій.Зі сторони Церкви ні один історик неможе відзначити,таких дій.В уніатів та неосект типу “КП”,це принцип діяльності.Без принижень,епатажу та насильля ,неможуть існувати.Крім того наш православний народ завжди керувався принципом”Свого ворога люби,ворога Церкви зневаж ,бо хулить Духа Святого,а ворога Вітчизни знищ”.Тому нема любування ранами,є історична память,є самоідефікація.Бо вашим роздумах,треба все забути.Тоді наступний крок “екуминизм”,тоді помолимося з іновірцями,порушим всі закони Церкви,зате будем толерантними и демократичними.А свої пращурів,що зоставалися вірними Православю “даже до мерти”,повашому
треба заклеймить в їх,як ви вказуєте,самолюбуванні.В нашій ситуації,повашому,якщо бойовики УПЦ КП викидають з храму народ Божий та витягують московскського попа за бороду з алтаря,то нормально.Але недай Бог щоби московська Церква захищалася.Зразу чуемо це не по християнськи,це самолюбування.Так виходить з ваших роздумів.
01.11.2007 10:15 паломник – о.Володимиру
З одного боку Ви пишете “це пройдений етап”, але з другого боку Ви таки ще глибоко живете кривдами минулого “Ісофат Кунцевич викопував трупи православних, для зїдання собаками”. В дискусіях і полеміках чомусь православні російської орієнтації найбільш з усіх не можуть простити заподіяні їм історичні рани і кривди і водночас найменше готові признати, що в часі протистояння вони самі може заподіяли комусь іншому кривду. Як пояснити такий стан душі ? Як довго сміють послідовники Христа милуватися власними ранами і відмовлятися від любові до ближнього? Розумію, що любов до ворога не легка, але чи має послідовник Христа (православний християнин) право, століттями відмовлятись від неї (див. Лк 7, 27-36) ?
01.11.2007 00:53 о.Володимир-паломнику
Чесно скажу вам ,для мене це пройдений етап.Я побував в Вашій шкурі,ну тобто обєднання української ідеї з Православям,але вибачайте,та неможливо зєднати ,що неможливо зєднати.Це,неможливо бо не можливо.Легче тим хто родився в Західній Украйні,там “унія”в фаворі,вона совість,щодо прабактьків присипає.Забувають і про Ісофата Кунцевича,який викопував трупи православних,для зїдання собаками.Тож…
30.10.2007 23:39 паломник – о. Володимиру
Згідний, що за ходом історії стоїть Промисел Божий. Але чи ця правда сама собою дає вирішити питання внутрішньої якости конкретного людського вчинку ? Хоч є Промисел Божий, є водночас і гріх людський. Сьогоднішний рух за Помісність Київської Церкви – Божий Промисел, скажу я. Але рівно ж і опозиція до нього, скажете Ви. Або такий приклад: і поява Філарета і поява Володимира на Києвському престолі – це Промисел Божий. Як далі… ?
На іншу тему: мені сподобалася стаття Івана Верстюка на сайті УПЦ (МП)
Чому? У гарячій ворожій ситуація він старався сказати щось доброго і позитивного про всіх “суперників”. Це підбудовує і населяє великою надією, що ми всі разом не аж такі безнадійно закам”янілі серцем і не так безнадійно засліплені ненавистю, щоб не могти в ім”я Господа знайти шлях до зближення і може навітьтої великої єдності, до якої нас кличе Господь. Якби ще Фролов (і подібні йому) міг щиро перейти на такий доброзичливий тон – ну це була б просто фантастика. Але в Бозі все можливе. Молимось.
30.10.2007 21:17 о.Володимир-паломнику
Та зважайте ще й на поняття Промислу Божого,що нам людям здається абсурдним,то для Церкви благо.Церква живе ,зготьтеся,не категоріями державності,а категоріями блага Церкви,що в наслідку тим же прмислом Божим,діє і на народ Божий.Це важко усвідомити без дару Віри,але це проблеми маловірних,але не Церкви.

  • Последние публикации

  • Реклама: